Мы верили, что нам одна дана судьба.
Мы приходили в одно время в одно место странное, случайно, не сговариваясь, не назначая встречи и не радуясь этому случайному совпадению, — и молчали, со страхом наблюдая за отражением внимательного зрачка
в глазах напротив.
Милая девочка была ты. Тихий мальчик был я. Розовые, оранжевые, голубые, золотые бусинки мерцали на твоей шее. Тонкая металлическая цепочка сжимала
мое запястье.
Мы могли просто молчать, не прикасаясь пальцами к этому огню.
Огонь, в котором нам можно было купаться. Но мы не купались. И дух святой той первой любви навсегда остался в наших сердцах — нетронутый, не рожденный, в своей купели, которая колышется над нами и теперь.
Просто книга перестала открываться на случайной странице. Каждый решил открыть ее сам. С той поры мы научились считать по порядку.
Прошел месяц. Потом год. Потом прошло десять лет. И вот — почти жизнь. Бусинка за бусинкой, — по цепочке. У каждого по отдельности, по отдельному человеку.
И книга прочитана, и странных мест на земле не осталось.
Только вера одна и осталась нам, на две разные жизни, одна на двоих. Надежда на любовь.
Алесь Красавин,
Бобруйск, Республика Беларусь
Родился 13 ноября 1972 года в городе Бобруйске (Беларусь), там и живу, на улице, которой посвящена целая книга (Эфраим Севела. Легенды Инвалидной улицы).
Закончил факультет журналистики Белорусского государственного университета.
Православный. Имею дочь и сына.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Вы были у меня в гостях. оставили приятный отзыв. спасибо. теперь вот и я к Вам зашла. Красивая вещь... А у меня вторая сторона этой вещи - "чужое банальное". заходите. почитайте. скажите.
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.